ПЕРШИЙ АРХИЄРЕЙ ЄПАРХІЇ

ДУХОВНИЙ ПРОВІД ПАРАФІЇ

НАШІ ПРОЕКТИ

Розпис храму

Ремонти були зроблені стараннями Преосвященнішого Юліяна і настоятеля храму о. митр. прот. Тараса Гарасимчука, економа Єпархії о. прот. Василя Копичина та сотрудників оо. прот. Івана Паньківа, Мирослава Соболти і Павла Кіндратишина. Крім пожертв парафіян, на реставраційні роботи велику частку вклали наш Ординарій Владика Юліян (Вороновський), благодійні допомогові організації “Церква в потребі” і “Реновабіс” із Німеччини та Римська Курія.

Стінопис храму виконували майстри: Ігор Орищак, Євген Хруник, Сергій Булко, Ігор Леськів, Дмитро Садовий, Петро Кемпа, Микола Заневич, Остап Гірник та Степан Хруник.

Майстрам вдалося гармонійно підібрати кольори стінопису, а також максимально зберегти орнаменти попереднього розпису. Провід Єпархії бажав у новий розпис стін храму внести елементи східної ікони, проте відмовився від старої візантійської іконографії, залишаючи можливість зображення ікон галицької школи. Чи це вдалося – судити митцям і спеціалістам своєї справи, а, назагал, парафіяни нашого храму схвалюють саме такий стиль розпису. Коротко про сам стінопис.

Увійшовши у Катедральний Собор Пресвятої Трійці центральними дверима із вул. Трускавецької, ми побачимо цікаву ікону “Христос на силах”. Центром цієї ікони є, звичайно, постать Христа-Царя, що сидить на горному сідалищі, яке підтримують небесні сили. Десницею своєю він благословляє, а у лівій руці у Нього розгорнута Книга із цитатою євангелія від Святого Івана: “...Це є заповідь моя: щоб ви любили один одного”. Постать Ісуса обведена великим німбом, який вказує на божество Христа, із якого випромінюється світло на всю вселенну. На чотирьох кутах ікони зображені символи чотирьох євангелістів, які своєю євангелією благовістять правду про розп’ятого і воскреслого Христа усім народам.

Оскільки у нашому храмі іконостас є неповним, то ряд пророків розміщено навколо ікони “Христос на силах”, а апостоли, у композиції по три особи, на стінах святилища та солії. Всі погляди апостолів і пророків звернені до Христа, адже саме Його вони проповідували чи про Нього пророкували Ізраїлю.

Запрестольна ікона Пресвятої Трійці залишилася після реставрації на своєму звичному місці, а саме над горним сідалищем.

На стелі храму над престолом зображений Святий Дух у голубиному вигляді, який переєстествлює предложені Дари, які священослужитель із вірними приносить під час Божественної Літургії. Рівно ж, у ранній Церкві ікону Пресвятої Трійці зображував престіл із євангелією на нім і кивот у вигляді голуба, який підвішувався над престолом. Ліворуч від зображення голуба у ніші намальовано пелікана, який своєю кров’ю годує своїх писклят. Це символ Господа нашого Ісуса Христа, який приносить себе у жертву заради нашого з вами життя. Праворуч від зображення голуба у ніші намальовано композицію: чаша, колоски пшениці, хрест і сонце, які є символами Євхаристійної жертви.

Над солією зображено ікону Богородиці – Знамення. Саме ця ікона вказує вірним, що так, як з утроби Богородиці вийшло Божественне Слово-Христос, так само із амвона голоситься Воно (Слово) усім народам, аж до краю Землі. У нішах по обидві сторони зображені шестикрилі серафими.

Оскільки наша Катедра будувалася як латинський храм, а в майбутньому лише переобладнувалася під храм східної традиції, то багато речей ми змушені були прилаштовувати до стилю забудови, максимально при тому зберігаючи канонічні та літургійні приписи щодо розпису храму в нашій традиції. Таким чином, над храмом вірних поміщено не лише ікону Христа- Пантократора, але й ікону Пресвятої Трійці у вигляді трьох ангелів. Навколо цих двох ікон розміщено лики чотирьох євангелистів: Луки, Матея, Марка та Івана із їхніми символами. Адже саме вони благовіствують всім народам правду про Христа і Триєдиного Бога.

Зверху, побіч вікон, нам вдалося із попереднього розпису зберегти ікони святих рівноапостольних Кирила і Методія, мучеників Бориса і Гліба, дияконів Степана і Пилипа, преподобних Симеона і Пафнутія. Зверху над сходами солії вдалося відновити композицію із іконою “Спас нерукотворний”, з двома ангелами з рипідами та написом: “Хресту Твоєму покланяємся, Владико...”.

На стінах святилища і солії написано: “Благословен Бог наш, завжди, і нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь”, а на стінах храму вірних є напис: “Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління”. Адже саме цими виголосами люди на богослужіннях розпочинають прославляти Божий Маєстат.

На стінах по двох боках поряд із входом на солію розміщено ікони Преображення Господнього та Зіслання Святого Духа. Саме тому, що наш храм носить назву Пресвятої Трійці, ми розмістили ці ікони, які вказують на троїчність Божого Єства.

На колонах храму із правої сторони, як зайти в храм, зображені ікони святих рівноапостольного князя Володимира, а з лівої – рівноапостольної княгині Ольги; навпроти них - відповідно ікони рівноапостольних князів Константина та Олени. Саме таким розміщенням ікон ми хотіли вказати на святість державних правителів, які через власний приклад приводили до пізнання правди про Христа цілі народи. А це, без перебільшення, є прикладом до наслідування будь-яким державним чиновникам.

На колонах ближче до вихідних дверей розміщені ікони Святого священомученика Йосафата, Архиєпископа Полоцького (з правої сторони), та Преподобної Єфросинії Полоцької (з лівої сторони). Навпроти розміщені ікони Антонія і Теодосія Печерських. Їхні лики мають наставляти всіх нас на побожний і моральний спосіб життя.

При вході під хорами розміщено ікону “Покрова Пресвятої Богородиці” із написом: “Пресвятая Богородице, спаси нас!”. Адже саме Богородиця покриває Божий люд своїм небесним омофором і молиться за нас перед Престолом свого Сина, а нашого Бога.

На кріпленнях хорів намальовано портрети двох Стовпів нашої УГКЦ Митрополита Андрея (Шептицького) та Патріарха Йосипа (Сліпого), ісповідників віри.

На стелі над хорами намальовано Вифлеємську зірку із променями світла, які розходяться на всіх людей і надписом ангельських слів, вказаних у Старому Завіті: “Свят, Свят, Свят Господь Саваот”.

У нішах на хорах намальовано картини, які розказують нам про дві особливі віхи в історії нашої Церкви. Перша картина – це хрещення Руси-України. Звичайно, в її центрі - постаті наших хрестителів Святих Володимира та Ольги, а побіч них зображені постаті архиєреїв. Щоб це не були видумані обличчя, ми зобразили постать тодішнього діючого Глави нашої Церкви Блаженнішого Патріарха Мирослава-Івана (Любачівського), його Помічника Преосвященнішого Любомира (Гузара), а також двох підпільних митрополитів: тепер проголошеного Блаженного священомученика Василія-Всеволода (Величковського) та ісповідника віри Високопреосвященнішого Володимира (Стернюка). Над цією картиною зображено володимирівський герб: тризуб із хрестом і надпис: “Боже великий, єдиний, нам Україну храни” і викарбувано рік “988”.

Навпроти розміщена картина, яка розповідає нам про Берестейське єднання Київської Церкви із Римською. На фоні двох Соборів - Святої Софії Київської і Святого ап. Петра у Римі – стоять два Предстоятелі Церков із символами влади – жезлами: Папа Римський і Митрополит Київський. У них в руках пергамент із текстом Берестейських артикулів. Позаду них – представники Римської Курії та Синоду наших єпископів. Це поєднання осінює Дух Святий, який зображений тут у вигляді голуба. Над цією картиною розміщено трьохраменний хрест зразка іконописця єрм. Ювеналія Мокрицького на фоні двох державних прапорів: Ватикану – біло-жовтого та України – синьо-жовтого. Кругом композиції надпис: “... і буде одне стадо і один пастир” та викарбувано рік “1596”.

На стіні позаду хорів – ікони псалмопівця Давида і Романа Сладкопівця (поєднання двох Завітів) із закликом: “Співайте Богові нашому, співайте...”.

У нашому храмі є дві бічні нави із відповідними образами: права – Ісуса Христа (Христа Чоловіколюбця) і ліва – Пресвятої Богородиці (Непорочного зачаття). Вони мають свій розпис.

Заходячи у Катедральний Храм бічними дверима, ми потрапляємо у наву із вівтарем Ісуса Христа. Відчинивши вхідні двері, людина бачить перше зображення: сцену зустрічі Отця і Блудного Сина. Саме це зображення вказує кожній людині на її гріховність і на Бога, який завжди чекає на навернення людини і прихід її до дому Отця. В центрі нави встановлено вівтар Серця Христового. Це залишок впливу Латинської Церкви на наш обряд. Проте серце – це завжди символ любові. А Серце Сина Божого наповнене безмірною любов’ю до своїх сотворінь, бо Він більше не називає нас рабами, а друзями. Ця іскорка Божої любові падає і в серця послідовників Христових. Саме тому, щоб віддати належну шану знаним і незнаним мученикам, ліворуч від образа Серця Христового зображено ікону Климента, Папи Римського, який згинув на землях Херсонесу, а це територія сьогоднішньої України. Але мучеництво за Христа не закінчилося в часах раннього християнства. Воно продовжується і в наш час. Свідченням того є ікона Блаженних Пратулинських мучеників, яка розміщена з правої сторони вівтаря.

У бічній наві, про яку йде мова у попередньому абзаці, розміщено ще три ікони, а саме: Воскресіння Лазаря, Трьох святителів – Василія Великого, Григорія Богослова та Івана Золотоустого, а також Святителя Кирила, єпископа Турівського, нашого українського золотоустого проповідника.

У центрі протилежної нави вмонтовано вівтар Пресвятої Богородиці із образом Непорочного зачаття. У цій наві є також три ікони: Прихід мироносиць до гробу Господнього, Святої вмч. Катерини і Святої мц. Параскевії.

Новинкою у стінописі в лівій наві було зображення ликів новомучеників, частину з яких було проголошено під час візиту Папи Івана-Павла ІІ до України, а частина залишається поки що непроголошеною. У ніші навколо першого вікна зображено постаті Владик Йосафата Коциловського та його Помічника Григорія Лакоти, Григорія Хомишина та його Помічника Івана Лятишевського, Микити Будки та архимандрита Клементія Шептицького. Навколо другого вікна зображено постаті Владик Миколая Чарнецького, Теодора Ромжи, Василія Гопка, Володимира Стернюка, Василія Величковського та Павла Гойдича.

У центрі склепінь під хорами у тій самій наві вміщено ікону Святого Миколая Чудотворця Мирлікійського, а на стінах розміщено лики єромонахів Чину Святого Василія Великого, які в буремні сорокові роки двадцятого століття згинули за Христа і Його Святу Церкву. Це славні наші душпастирі – Северин Бараник та Яким Сеньківський, Віталій Байрак, Євген Нищик та Павло Жупанський. Перші три проголошені Папою блаженними, а єромонахи Павло та Євген внесені у списки беатифікації наступної групи мучеників.

У кутку побіч сходів на хори розміщено лик Преподобної Йосафати Гордашевської. Саме ця ікона нагадує нам про жертвенну працю у нашій парафії монахинь Згромадження Сестер Служебниць НДМ.

Звичайно, це короткий опис стінопису нашого храму. Не виключаємо можливості, що хтось із спеціалістів церковного стінопису подасть свої роздуми, зауваження чи відгуки на справу, яку нам вдалося зробити до величного Ювілею – 2000-ліття Різдва Христового. А всім трудівничим і жертводавцям цей розпис нехай буде свідком їхніх добрих діл.